Блог Володимира Тарабана: Чи є перспектива на існування у малококомплектних, "віддалених", "важкодоступних" шкіл?

Впевнений, у кожному районі є віддалені села, в яких теплиться осередок життя у вигляді школи. І учнів там мало, і вчителів катастрофічно не вистачає, і витрати на утримання у розрахунку на одного учня зашкалюють. Є такі школи і в Очаківському районі. Серед них Покровська ЗОШ І-ІІІ ст., у якій навчається всього 15 учнів, більшість із них підвозиться до школи з навколишніх хуторів. Знаходиться вона на Кінбурнському півострові - транспортний зв'язок обмежений і досить умовний. І тому ситуація щодо подальшого існування загальноосвітньої школи потребує особливого підходу.

Саме цією проблемою переймалися Голова підкомітету з освіти Верховної Ради України з питань науки і освіти,член Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців Тарас Кремінь, голова Очаківської районної державної адміністрації Сергій Самоуков, голова Очаківської районної ради Олександр Борщевський, директор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри мовно-літературної та художньо-естетичної освіти, заслужений учитель України Василь Шуляр, начальник відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Людмила Голян, які 23 березня відвідали напівострівний куточок нашого краю.

Пропоную Вашій увазі особистий допис Креміня Тараса Дмитровича, яким він поділився на своїй сторінці у соціальних мережах.

Тарас Кремінь

Кінбурнська коса - райський куточок у... важкодоступній місцевості?

Відповідний оксюморон вживаю заради збереження червонокнижноі Кінбурнськоі коси та на позначення Покровськоі сільради, в позачерговому пленарному засіданні сесії якої я взяв участь разом із колегами - головою Очаківськоі РДА Сергієм Самоуковим, директором МОІППО Василем Шуляром, начальником відділу освіти, молоді та спорту РДА Людмилою Голян.

Основне питання - фінансування місцевої школи (проектна потужність - 60 учнів) із індивідуальною формою навчання на 5 учителів, в якій - 15 учнів із Покровки та Покровського (дефіцит бюджету ради - 120-150 тис.грн.) або ж об'єднання із сусідньою, Василівською школою (42 учні, набір на наступний навчальний рік - 7 першачків), де є, в порівнянні з першою, внутрішній туалет, відремонтовані класи, огорожа, нові покрівля та підлога. А тут ще є дитячий садочок "Лісова казка" із 22-ма острівчатами, а також благородні вихователі.

Реакція батьківського комітету Покровки очевидна: мали, що слухати, і голова сільради Г.М.Агафонов, і депутати. Аргументованою була позиція С.В.Самоукова, який наполягає на індивідуальному підході у вирішенні проблем закладу освіти, який, на його думку, за всіх умов необхідно зберегти. Тієї ж думки були і Л.А.Голян, і В.І.Шуляр, і місцеві жителі.

У своєму виступі я зауважив наступне. По-перше, фактична відсутність доріг серед піщаних барханів ускладнена навіть із використанням спецтехніки доступ до школи, а до сусідньої - тим паче. По-друге, нестабільність живлення, часткова навігація - це обмежені можливості використання сучасних методик, засобів навчання, доступу вчителів до роботи. По-третє, географічні особливості, близькість до лісу з дикими тваринами, агресивне середовище - небезпека для дітей і всього сущого.

Крім того, я підкреслив на важливості уважного прочитання методики формування спроможних територіальних громад, якою передбачено застосування поняття важкодоступноі місцевості, отже, відповідного наповнення середньої школи, принципів забезпечення конституційними правами в межах територіальної одиниці. Очевидно, що в цьому документі мали би бути окремо враховані такі сільради, як Покровська (півострів), життєдіяльність якоі є залежною від сезону, навігації, працевлаштування, ще - західноукраїнські високогірні райони, а також взяті до уваги важкодоступні місцевості на сході країни.

Очевидно, така деталізація могла би піти на користь в частині глибинного осмислення проблем громад, а також правовою підставою для відповідних освітніх субвенцій, державно-приватного партнерства, співфінансування з бюджетів інших рівнів тощо.
Вважаю, що і перспективному плані формування територій громад Миколаївської області, затвердженого депутатами обласноі ради, треба переглянути концепцію Очаківськоі територіальної громади, до складу якоі можуть зарахувати за принципом "громада у громаді" і Кінбурн. Зрештою, тут повинен бути державний підхід - виважений, мудрий, перспективний, з урахуванням світового досвіду.

Скажімо, серед найвідоміших важкодоступних місцевостей та шкіл на планеті - печерна школа в Китаї, на яку тривалий час не вистачало дотацій; школа в човні у Бангладеш, де дітки переживають повені; початкова школа в горах провінції Сичуань (Китай). Але ж ми не хочемо такого!

Зі свого боку підготував звернення до депутатів Миколаївської обласноі ради та її головою переглянути Перспективний план, а також вніс пропозиціі щодо змін до чинних регуляторних актів щодо терміну важкодоступноі місцевості та його прикладного характеру в частині українських реалій в умовах формування воістину спроможних територіальних громад.

Переконаний, що Миколаівщина збереже Кінбурн та захистить його прекрасних мешканців!